Професіонали поставили перед новачками неймовірне завдання: кожен з учасників сходження йшов у парі з інструктором, але окремою стежкою. Передбачити усі проблеми заздалегідь не вдалося. Хоча в день підкорення погода сприяла сміливцям – звичний туман змінився яскравим сонцем, – брати майже тритисячіметрову висоту було нелегко. Особливо заважали слизька крига під ногами та пронизливий вітер. «Сходження нам всім далося дуже важко. Треба було і рівновагу тримати, і силу мати», – згадує один з учасників Володимир Носков.

До верхівки група йшла півдоби. Нарешті діставшись, учасники акції встановили на Говерлі прапори Харкова та України. Новоспечені альпіністи ставили на меті додати іншим незрячим людям віри у себе. А також довести суспільству, що вони є повноправними громадянами України. Серед учасників виключно успішні люди з проблемами зору. Вони працюють журналістами, соціологами, юристами або навчаються у вузах. Кожен з них тепер має власні спогади про Говерлу. «Відчув волю, свободу духу, емоцій. Кожен з нас, звісно, був щасливий. Ви знаєте, неначе крила виросли», – поділився спогадами Володимир Носков.

Невдовзі учасники акції «Сходження толерантності -2006» отримають альпіністські посвідчення. Крім того, відомості про цю експедицію можуть опинитися на сторінках книги рекордів України.

http://ukraine.radiosvoboda.org/article/2006/12/96E3677D-0613-4EA8-8B8A-93F50B98AABF.html

Вистава про кожного з нас

Вистава «Кишеньковий театр» складається з п’яти новел французького драматурга Жана Кокто, герої яких чекають, шукають, мріють і страждають. А в результаті виявляється, що всі це персонажі – лише вигадка умовного шоу-мена. Режисер вистави Юлія Тараненко вважає, що така маріонеточна історія – про кожного з нас: «Про людей, які грають почуттями, своїм життям, які будують свої ілюзорні світи, щоб якомога менше торкатися реальності. Бо реальність завжди вбиває».

Зброя режисера – жіноча відвертість

До новел Кокто Юлія Тараненко додала власні вірші. Зізнається, що втручатися у прозу класика сучасної літератури спочатку соромилася. Однак тепер пересічний глядач не відрізняє, який шматок тексту належить їй, а який відомому французу.

Для Тараненко «Кишеньковий театр» – дипломна вистава. До речі, на екзамені за неї отримала п’ятірку. Раніше в Харкові Юля була більше відома як телевізійний журналіст – працювала на культурологічному каналі. Тепер вона перспективний постановник, режисуру якого критики в один голос називають «відверто жіночою». І Юля не бачить у цьому нічого поганого. «Для себе я визначаю так, що вона має бути менш жорсткою, ніж чоловіча, – розмірковує Юлія. – Чуттєвішою. Але вона може мати такі вади, як відсутність стрункої логіки».

Єдина проблема, зізнається Тараненко, її м’який характер. Тому на майданчику під час репетицій режисерський диктат взагалі відсутній. Зараз театр «Апарте» готує нову виставу за п’єсою сучасного болгарського драматурга Яни Добрєвої «Тепло в листопаді».